купить наркоту Чехов Канабис Amnesia

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

А, братец, смотри, как я тебе чикибампер расскажу, как я купил шишки марихуаны и ушел в жесткий отрыв! Такая фича случилась, что я попал на закладки, где продавали буму на 5 баллов.

Вообще, когда я впервые услышал про этот чилим, даже не представлял, чем это все кончится. Но стал слышать, как суетологи разводят суету, будто бы все эти побочки от наркотиков - развлекуха на каждый день. Вот и я решил - сорваться вожжями. Начал искать свою первую шпиганку марихуаны.

И так, наконец-то нашел своего дилера, который мне обещал крутейший ice-o-lator. Сразу понял, что он знает свое дело, вот только ценник вонючей ледянки был неслабый. Зато знал, что это реальная фича - ведь на такой буме можно жариться целый день.

В общем, договорились о встрече, и я, собрав последние свои кровные, решил попробовать эту фичу. Встретились мы в парке, где дико крутились все эти сольные продавцы. Вот такая жизнь, братишка - везде своя реклама и свой бизнес.

Ну, и вот уже я сижу в парке, хуярю по своей шпиганке и наслаждаюсь. Кайф, брат, просто сумасшедший! Я проникся этой фичей, словно дикой музыкой во время разводящей пати с толпой кайфующих чуваков.

Время шло, а я все плыл на волнах своей фантастической поездки. Хотя, конечно, не могу не сказать про побочки, которые иногда бывают: сонливость, головокружение, а иногда даже паранойя. Но это все мелочи по сравнению с тем, что я получаю от этой бумы.

Наркотики - это как игра с огнем. Они могут поджечь жизнь, но, братишка, порой так сложно остановиться.

Знаю, что тут многие будут говорить, что это все фигня, молодежный шлак. Но я ведь не один такой, у нас в городе целая куча чуваков, которые вдыхают этот дурман и летают в своих фантазиях. Знаешь, какие фигуры рисует воображение в таком состоянии? Просто творчество в чистом виде!

Но самое главное, братишка, чтобы не забывать о реальности. Я не выходил из границ радости и отдыха. Для меня эта бума - это как отпуск на Гавайях, только без заморского пляжа. У каждого своя фишка, понимаешь?

Жизнь - это как кино, а мы в этом фильме выбираем свою роль.

И помните, друзья, наркотические вещества - это не панацея от всех проблем и не выход из трудных ситуаций. Лучше рассчитывать на свои силы и найти другие способы получать от жизни настоящий кайф.

Так что, вот такая история, братишка. Я рассказал тебе, как я купил шишки марихуаны и ушел в жесткий отрыв. Но помни, эта жизнь - не игра, и все-таки лучше оставаться в реальном мире, где мечты сбываются своими силами, а не под воздействием веществ.